Біографія
Мати замолоду співала сопрано й думала про музичну кар'єру, а стала шкільною секретаркою. Батько викладав у тій самій школі, де вони й познайомились. Дочка зробила те, від чого мати відмовилася.
Співати вона починала для сусідів у бруклінському єврейському кварталі, на справжню сцену вийшла в п'ятнадцять. 1960 року виграла конкурс молодих виконавців у барі в Гринвіч-Віллиджі — нагородою став постійний контракт, а з ним і запрошення до престижного клубу Bon Soir.
Наступного року вона зіграла негарну секретарку в бродвейській музичній комедії «I Can Get It For You Wholesale». Вистава провалилася, рецензенти писали лише про неї. 1962-го її телевізійний виступ почули на Columbia Records, і в лютому 1963 року вийшов дебютний альбом із «Cry Me A River» та «Happy Days Are Here Again». За два тижні про Стрейзанд знала вся Америка, а на «Ґреммі» вона забрала і найкращий альбом, і найкраще жіноче виконання.
Далі був мюзикл «Кумедна дівчина» з «People» та «Don't Rain On My Parade», обкладинки Time і Life, а потім екранізація — і «Оскар» за головну роль. У її колекції також «Еммі», «Ґреммі» й «Золотий глобус», а перфекціонізм, за який її недолюблювали знімальні групи, вона зрештою обернула на фільми, зняті за власний кошт і за власним баченням.
Її дід по батькові Ісаак Стрейзанд останнім місцем проживання вказав Бережани — тепер це Тернопільська область. 2015 року Барбра приїхала туди, щоб побувати на його могилі. Під час повномасштабної війни вона стала амбасадоркою української президентської ініціативи UNITED24 у напрямі медичної допомоги.
