Біографія
Батько — психолог, мати — бухгалтерка; вони розлучилися, коли синові було два. Він ріс у католицькій родині й прислужував у церкві, а співати почав із шести років. У дев'ять батько побачив у місцевій газеті оголошення про кастинг і відвів його на проби — за наступні півтора року хлопець знявся в одинадцяти рекламних роликах, від зубної пасти до мережі ресторанів.
Далі був підлітковий гурт «Менудо», а з 1991 року — сольна кар'єра: вісім студійних альбомів і близько сімдесяти мільйонів проданих примірників.
3 березня 1998 року він записав «La Copa de la Vida». Пісня стала офіційним гімном Чемпіонату світу з футболу, який того літа приймала Франція — і саме вона вивела латиноамериканську естраду на світові стадіони.
Ще до цього, 1996 року, Мартін грав Маріуса в бродвейській постановці «Знедолених».
29 березня 2010-го він опублікував на власному сайті лист, у якому вперше сказав про свою гомосексуальність. Для латиноамериканської музичної індустрії це стало точкою відліку: після нього мовчати перестали й інші. 2011 року він отримав іспанське громадянство, щоб одружитися в країні, яка тоді ухвалювала закони на захист прав ЛГБТ.
Послом доброї волі ЮНІСЕФ він став 2003 року й опікується протидією торгівлі дітьми; має власний благодійний фонд, а під час пандемії заснував «Проєкт Надія», що постачав медикам засоби захисту. Загалом у нього понад дві сотні нагород, серед них дві «Ґреммі» й п'ять латиноамериканських.
