Біографія
Псевдонім він узяв у героя роману Генрі Філдінга — тоді якраз гриміла екранізація з Альбертом Фінні, і прізвище було в усіх на слуху. Публіку молодий валлієць брав гучним голосом, спортивною формою, яку підкреслювали облиплі штани, і поведінкою на сцені, що для середини шістдесятих була відверто нахабною: він міг просто піти кульбітом.
1965 року «It's Not Unusual» уперше винесла його на вершину британського чарту. Наступного він заспівав «Thunderball» до чергового фільму про Джеймса Бонда й отримав «Ґреммі» як найперспективніший дебютант.
А тоді зробив те, чого від рок-н-рольного співака не чекали: щойно хвиля почала спадати, змінив футболку на фрак і став поводитися як естрадний артист старої школи. Розрахунок виявився точним — публіка старшого віку прийняла його як свого, і 1966 року найбільш продаваним синглом Британії стала його «Green Green Grass of Home».
Наприкінці вісімдесятих він знову змінив правила: узявся за сучасний репертуар і заспівав «Kiss» Прінса. Далі пішли дуети з молодими — The Cardigans, The Pretenders, Stereophonics, — а альбом кавер-версій Reload (1999) став найкасовішим у його кар'єрі. Взятий із нього «Sex Bomb» піднявся до третього рядка британського чарту. На платівці 24 Hours (2008) у записі треку «Sugar Daddy» взяли участь Боно та Едж із U2.
2006 року Єлизавета Друга посвятила його в лицарі.
