Еллен Берстін у 93 отримала «Золотого лева» за карʼєру. Чим вона закінчила промову?
На Венеційській Мострі 93-річна Еллен Берстін вийшла по почесного «Золотого лева», спираючись на ходунки, і зал аплодував їй стоячи. Останню фразу промови вона побудувала на історії з нічної зйомки 1974 року.
7 вересня 2026 року в Palazzo del Cinema на венеційському Лідо 93-річна Еллен Берстін отримала почесного «Золотого лева» за карʼєру — зал підвівся, а вона розплакалася просто на сцені.
Про це повідомило видання Variety.
Овація, від якої вона заплакала
Нагороду вручала Меґґі Джилленголл — президентка міжнародного журі «Венеції 83». Вона ж і пояснила залу, чому акторка виходить повільно.
Еллен просила переказати вам, що нещодавно вона впала. З нею все гаразд, просто вона рухається повільніше — і це навіть добре, бо ми матимемо більше часу поаплодувати.
— сказала Джилленголл. Берстін вийшла в яскраво-жовтій сукні, спираючись на ходунки. Овація стоячи тривала кілька хвилин, акторка витирала сльози серветкою.
Ви доводите мене до сліз! Ви мене приголомшили, розумієте! Я не знаю, як прийти до тями після такого щедрого вітання.
— відповіла вона залу.
«Оскар», «Тоні», «Еммі» — і оце
Одна річ — отримати «Оскар», «Тоні» чи «Еммі»: усе це я отримувала. Але оце… це вже занадто.
— сказала Берстін. «Оскар» вона має за головну роль у стрічці «Аліса тут більше не живе» Мартіна Скорсезе, «Тоні» — за виставу «Same Time, Next Year», і дві «Еммі».
Джилленголл у промові-присвяті перелічила її героїнь — Лоїс Фарроу з «Останнього кіносеансу», Алісу Гаятт, Едну Мей МакКоулі з «Воскресіння», Кріс МакНіл з «Екзорциста» і Сару Ґолдфарб із «Реквієму за мрією» — і додала: «Ellen is in all of them», Еллен є в кожній із них.
Історія про білу лінію
У 93 назбирується чимало життя, щоб озирнутися. І я зрозуміла: це не просто перелік того, чого ти досягла, а перелік того, чого ти навчилася.
— сказала акторка. Далі вона розповіла історію з нічної зйомки фільму «Аліса тут більше не живе» 1974 року.
На капоті мого автомобіля сиділи Мартін Скорсезе, оператор-постановник і камермен, і я не бачила краю дороги… А тоді помітила: дорога ж двостороння. Посередині є біла лінія — і її я бачу.
— згадала Берстін. За пʼятдесят два роки, стоячи з «Золотим левом» у руках, вона перевела цю історію в останню фразу промови: щоб її власна країна дуже скоро знайшла свою білу лінію.
Церемонія 7 вересня. Відео: BiennaleChannel
Фестиваль ще триває
Почесний «Золотий лев» за карʼєру — окрема нагорода: її присуджує Рада директорів Ла Бієннале за поданням художнього директора Альберто Барбери, а не журі й не за конкретний фільм. Цього року таких левів двоє: 2 вересня його отримав Джордж Клуні, 7-го — Берстін. Головного «Золотого лева» за найкращий фільм оголосять аж на церемонії закриття 12 вересня.
Одразу після церемонії в тій самій залі показали двадцятидвохвилинну короткометражку Джилленголл «Flesh Impact» — присвяту до сторіччя Мерилін Монро. Дакота Джонсон грає Монро на піку слави, а Берстін — ту версію, якої світ не побачив: Монро, що вижила й дожила до ста. А сьогодні, 9 вересня, у програмі Venice Open поза конкурсом відбувається світова премʼєра «Place to Be» Корнеля Мундруцо, де Берстін грає головну роль, Тайка Вайтіті — її супутника в дорозі, а Памела Андерсон — її доньку.
Нагадаємо, як раніше повідомляв портал «Шері ФМ», Мостра відкрилася 2 вересня — саме з почесним «Золотим левом» для Клуні.
Фото: David Shankbone і Colleen Sturtevant (Wikimedia Commons, CC BY 3.0 і CC BY-SA 4.0), публічне надбання. Відео: BiennaleChannel.
