Queen

Назва: Queen (Квін)

Рік заснування: 1970

Місто: Лондон, Велика Британія

Класичний склад: Фредді Мерк’юрі (вокал, фортепіано), Браян Мей (гітара), Роджер Тейлор (ударні), Джон Дікон (бас-гітара)

Усе почалося з гітари, яку 1963 року Браян Мей змайстрував власноруч разом із батьком — ту саму Red Special він грає й досі. Навчаючись фізики та інфрачервоної астрономії в Імперському коледжі, Мей зібрав гурт Smile і повісив на дошці оголошення: потрібен барабанщик «на зразок Мітчелла або Бейкера». Відгукнувся студент-стоматолог Роджер Тейлор.

Їхнім найпристраснішим шанувальником був Фаррук Балсара — парс родом із Занзібару, який вивчав графіку й дизайн і тримав із Тейлором кіоск на Кенсінгтонському ринку. Він давно просився у вокалісти, але місце було зайняте. 1970 року, коли попередній соліст пішов, четвірка нарешті склалася. Балсара запропонував нову назву. Решта вагалися, і тоді він сказав: «Це чудово, дорогенькі, людям сподобається». Так з’явився Queen — а сам він, надихнувшись рядком власної пісні «Мати Меркурія, подивися, що вони зі мною зробили», став Мерк’юрі.

Джон Дікон приєднався у лютому 1971-го: досвідчений басист, тихий на вдачу, він ще й чудово знався на електроніці. Перший концерт класичного складу відбувся 2 липня 1971 року в Суррейському коледжі. Свої перші демо гурт записав у студії De Lane Lea в обмін на те, що допоможе інженерам протестувати нове обладнання.

Міжнародне визнання принесли Sheer Heart Attack (1974) і A Night at the Opera (1975), на якому вийшла Bohemian Rhapsody — дев’ять тижнів на вершині британського чарту й фактичне народження музичного відеокліпу як жанру.

Альбом News of the World (1977) дав світові We Will Rock You і We Are the Champions, які досі звучать на кожному стадіоні планети. Another One Bites the Dust (1980) став їхнім найбільш продаваним синглом, а збірка Greatest Hits (1981) — однією з найпродаваніших платівок в історії Британії.

Їхній виступ на Live Aid 1985 року за опитуванням музичної індустрії 2005-го визнали найкращим живим виступом в історії рок-музики. Двадцять хвилин, за які гурт забрав собі стадіон Вемблі й телеглядачів усього світу.

1991 року Мерк’юрі помер від пневмонії, ускладнення СНІДу. Дікон завершив виступи 1997-го. Мей і Тейлор відтоді гастролювали з Полом Роджерсом, а згодом з Адамом Ламбертом.

Вісімнадцять альбомів на першій сходинці, від 150 до 300 мільйонів проданих записів за різними оцінками, Зала слави рок-н-ролу (2001), Зала слави піснярів для всіх чотирьох учасників (2003) і «Греммі» за досягнення протягом життя (2018).