Довженко-Центр 15 вересня 2026 року оголосив, що з 24 вересня в кінотеатрах ітиме альманах «Українська нова хвиля. На зближення» — шість короткометражних фільмів про близькість на тлі війни. Премʼєра — 22 вересня о 17:40 у залі «Гегемон» кінотеатру «Жовтень», у співпраці з Київським міжнародним фестивалем короткометражних фільмів.

Про це повідомив Довженко-Центр на своїй сторінці у Facebook.

Довженко-Центр випускає нову добірку кращого короткого метру у прокат. Цього року ключовою темою альманаху стало дослідження близькості на фоні найбільш несприятливих умов — війни, що триває.

— ідеться в оголошенні. До добірки, за словами центру, увійшли «фільми-призери міжнародних та українських кінофестивалів, амбітні дебюти та студентські роботи». Разом шість стрічок тривають 92 хвилини (за програмою фестивалю).

Дідусь, хомʼячок і молодий документаліст

«Природний баланс» Олександра Миронюка — 24-хвилинна історія про молодого документаліста, який знімає літнього чоловіка, сподіваючись зробити фільм про самотність. Але дідусь зовсім не самотній: у нього є родина й улюблений хомʼячок на імʼя Крістіна. У червні 2026 року стрічка виграла національний конкурс короткого метру на фестивалі «Миколайчук OPEN» у Чернівцях — для випускника режисерської майстерні університету імені Карпенка-Карого це був перший великий фестиваль, і на нагородження він не потрапив.

На жаль, я був там лише два дні, бо одразу після показу в мене був захист диплома. Я навіть не зміг бути на нагородженні. Тому такого прямого відчуття «перемоги-перемоги» і досі немає.

— розповідав Миронюк у розмові з виданням «Суспільне Культура». Там само він пояснив, чому в головній ролі — неактор.

Насправді найбільше мені подобається працювати з неакторами, або з маловідомими акторами, щоб навіть ігровий фільм відчувався певним чином, як документальний досвід. Саме тому в «Природньому балансі» ми працювали з дідусем-неактором.

— сказав режисер. За його словами, знайти гроші на короткий метр «навіть важче, ніж на повний», а на «Миколайчуку» вдалося відбити половину бюджету фільму.

Ще пʼять історій

«Тепер все» Лізи Ігнатьєвої — девʼятихвилинний фільм-спогад із кадрів сімейного архіву про Нову Каховку: абрикоси вздовж вулиць, дахи з рудої черепиці, ГЕС, яку будував дідусь героїні, — і місто, у яке прийшла війна.

«Котик та Песик шукать дім» Георгія Гогатадзе — шестихвилинна лялькова анімація про двох найкращих друзів, які обожнюють мультики й пластівці з молоком, поки одного дня їхній дім не затопило повінню. На 54-й «Молодості» фільм отримав спеціальну відзнаку Спілки кінокритиків України «за поетичне відображення поневірянь тисяч наших співгромадян».

«Креветки, Вимикач, Бичок і Пляшечка» Ольги Вітенко — 16-хвилинна нічна подорож двох сестер, яка перетворюється на сюрреалістичну мандрівку крізь памʼять і втрату. Це дебютний короткий метр режисерки, яка виступає і як співачка VITENKO: музику до фільму вона написала, записала й спродюсувала сама. На феміністичному кінофестивалі «Гаккебуш» 2025 року стрічку визнали найкращим ігровим фільмом національного конкурсу «за сміливість у пошуку візуальної мови та оригінальне осмислення трагічної реальності».

«Прелюдія» Аліни Панасенко — 14 хвилин про Анну, яка під час поїздок вулицями воєнного Києва непомітно фільмує перехожих чоловіків, а пошук компанії на одну ніч закінчується зустріччю з військовим. Фільм показали в міжнародному конкурсі фестивалю короткого метру в Гамбурзі, він отримав спеціальну відзнаку національного конкурсу 54-ї «Молодості» й від листопада минулого року доступний на Takflix.

Ідея фільму виникла як реакція на те, як у сучасній Україні трансформується саме поняття людських прав і статусу людини.

— пояснювала режисерка в пресрелізі з нагоди виходу фільму онлайн.

«Комендантська година» Лізи Топтигіної — 23-хвилинна історія молодої фотографині, яка запізнюється на рейс назад до міста, знайомиться на автобусній зупинці з хлопцем, що святкує день народження. З наближенням комендантської години двоє незнайомців мусять провести ніч у придорожньому готелі. Торік фільм номінували на премію кінокритиків «Кіноколо» у двох категоріях — за короткометражний ігровий фільм і за сценарій.

Хвиля, з якої вийшли Цілик і Лукіч

«Українська нова хвиля» — проєкт Довженко-Центру, який існує з 2012 року: щороку центр збирає відібрані й відзначені на фестивалях короткометражки й випускає їх у всеукраїнський прокат. Це одна з небагатьох в Україні платформ, де короткий метр доходить до кінотеатрів. Саме звідси, як нагадує центр, починали Ірина Цілик, Антоніо Лукіч, Дмитро Сухолиткий-Собчук, Павло Остріков, Олексій Радинський, Зоя Лактіонова й Микита Лиськов.

Торішня добірка «Ми є» з вісьмома фільмами вийшла в грудні й трималася в залах Києва, Львова, Харкова, Запоріжжя та Луцька до травня. Авторка цьогорічного постера Анастасія Фалілеєва — сама випускниця «Хвилі»: у «Ми є» була її стрічка «Я померла в Ірпені», а в добірці 2022 року «Обережно крихке» — «Тигр блукає поруч».

Де дивитися

Премʼєрний показ 22 вересня входить до програми пʼятнадцятого Київського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів, який триває з 17 до 23 вересня у «Жовтні» та Kino42 і показує близько 250 фільмів у сорока програмах. Квитки на сеанс продає кінотеатр «Жовтень»; з 24 вересня альманах виходить у прокат.

Український короткий метр цього вересня взагалі помітний: як раніше повідомляв портал «Шері ФМ», стрічка «Тиша» потрапила до конкурсу Orizzonti Венеційської Мостри. А на початку місяця, як ми писали, Одеський міжнародний кінофестиваль уже назвав переможців.

Фото: кадри з фільмів альманаху (Довженко-Центр, прескіт КМКФ «Молодість»), Albert Bergonzo (Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0). Відео: Довженко-Центр.