Calogero

Музику Calogero співав Johnny Hallyday, а юна Sabrina Carpenter на відео 2015 року заспівала французькою його Si seulement je pouvais lui manquer. «Випадковостей не буває, бувають лише зустрічі», — відгукнувся він 2025-го.

Син сицилійців із Сомматіно, він виріс в Еширолі під Греноблем. Підлітком зібрав гурт Les Charts із братом Джоаккіно та другом дитинства. У жовтні 1987-го в Греноблі хлопці постукали у шибку ресторану, і до них вийшла Франс Галль: «Після зустрічі з нею я був певен, що досягну успіху».

Коли Les Charts розпалися, у нього «не лишилося ані су», і сольний старт йому дав Паскаль Обіспо. Альбоми Calogero (2002) з En apesanteur і 3 (2004) стали діамантовими, у другому — Face à la mer з репером Пассі та Si seulement je pouvais lui manquer. На Victoires de la musique він став виконавцем року (2004) і двічі виграв пісню року (2005, 2015).

Тексти йому здебільшого пишуть інші: Zazie — для всього альбому Pomme C (2007), Jean-Jacques Goldman — C'est dit (2009). Сам пише музику для інших: Ça n'finira jamais з братом для Johnny Hallyday (2008), увесь альбом Флорана Паньї Vieillir avec toi (2013). У 2004–2007 роках співав у благодійній трупі Les Enfoirés.

Бас-гітара — його підпис: «Можливо, все поєднують мій голос чи мій бас». Діамантові Les Feux d'artifice (2014) з Le portrait і Liberté chérie (2017) з Je joue de la musique та 1987 записав на Abbey Road — «дитяча мрія». On se sait par cœur заспівав із Clara Luciani, а на обкладинці Par choix ou par hasard (2022) з'явився з прапором Франції: «я, Calogero Maurici, син іммігранта». У сатиричному кліпі Juste une chanson (2024) приміряв червоний латекс і роздягся догола.

В альбомі X (2024) — дуети із Soprano (Prends ma main, про мігрантів) і донькою Ніною. 13 вересня 2025-го стартував його тур театрами Франції та сусідніх країн — понад 175 концертів, зокрема чотири вечори в липні 2026-го в паризькому Театрі Єлисейських Полів, уперше для нього. 27 листопада 2026-го вийде концертний альбом туру Un soir dans les théâtres.