Біографія
Латавія Роберсон каже, що про звільнення з Destiny's Child дізналася з телевізора: у кліпі Say My Name її вже не було. Гурт пережив суди й відмови модних брендів, а Bootylicious довів сленгове слово до Оксфордського словника.
Усе почалося 1990 року в Х'юстоні: дев'ятирічні Бейонсе й Роберсон виступали в гурті Girl's Tyme, згодом приєдналися Келлі Роуленд і Летоя Лакетт. Менеджером став батько Бейонсе, Метью Ноулз, а номери обкатували на клієнтах салону її матері Тіни.
Прорив стався 1999 року з альбомом The Writing's on the Wall: Bills, Bills, Bills очолила Billboard Hot 100. Тоді Роберсон і Лакетт спробували позбутися менеджера, і на початку 2000-го їх замінили Мішель Вільямс і Фарра Франклін, яка протрималася кілька місяців.
Тріо випустило пісню Independent Women Part I до фільму Янголи Чарлі: рекордні для жіночого гурту 11 тижнів на вершині чарту США. Далі вийшов альбом Survivor (2001), а в кліпі Bootylicious риф зі своєї пісні зіграла Стіві Нікс. За Say My Name і Survivor гурт отримав три «Греммі», у Франції взяв NRJ Music Award і виступав у паризькому Берсі.
«Дорогі бренди не дуже хотіли одягати чотирьох чорношкірих пишних дівчат із провінції», — згадала Бейонсе 2016 року. Перші костюми робили її мати й дядько, пришиваючи сотні кристалів і перлин. 2001-го на MTV Icon на честь Джанет Джексон тріо вийшло в однакових бюстьє й джинсах із низькою посадкою. «Ми задаємо тренди», — сказала Роуленд 2023 року.
Про кінець Роуленд оголосила зі сцени 11 червня 2005 року в Барселоні. У серпні World Music Awards вшанували їх як найпродаваніший жіночий гурт усіх часів. 19 лютого 2006 року вони попрощалися на Матчі всіх зірок НБА в Х'юстоні, а 28 березня отримали зірку на Голлівудській алеї слави.
Відтоді тріо збирається хіба на окремі вечори, як-от 2013-го на Супербоулі в чорних шкіряних міні, 2018-го на Coachella чи в липні 2025-го, у золотому, на фіналі туру Бейонсе. У квітні 2026-го, до 25-річчя Survivor, вона написала подругам: «За лаштунками, поза софітами, навіки мої янголи».
