Реклама

Останні новини

Опубліковано: 18.09.2026 11:07Кількість переглядів: 3

Український оскарівський комітет 16 вересня 2026 року обрав документальний фільм «Сліди» Аліси Коваленко і Марисі Нікітюк претендентом від України на 99-ту премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм». Дванадцятеро членів комітету обирали з восьми стрічок.

Про рішення комітет повідомив у Facebook, його заяву цитує Укрінформ.

Цьогорічний вибір не був простим — у відборі були представлені сильні й гідні роботи, кожна з яких по-своєму говорить про Україну та досвід, який ми сьогодні проживаємо.

— ідеться в заяві комітету. «Сліди» там названо «чесним і глибоким документальним фільмом про досвід, який надзвичайно складно проговорювати, та про силу жінок, які знаходять у собі сміливість не мовчати».

Про що фільм

«Сліди» (в англійській версії — Traces) — українсько-польська документальна стрічка тривалістю 85 хвилин. Аліса Коваленко — режисерка, сценаристка й операторка, Марися Нікітюк — співрежисерка. У центрі фільму — Ірина Довгань, колишня власниця салону краси з Ясинуватої на Донеччині, яка 2014 року пережила полон, а 2019-го заснувала SEMA Ukraine — організацію, яку, за описом самої ГО, ведуть вцілілі, частину мережі Фонду нобелівського лауреата Дені Муквеге. Разом із нею в кадрі ще пʼять жінок, які пережили полон і насильство на окупованих територіях і тепер документують свідчення інших.

Героїня фільму «Сліди» у профіль, рука під підборіддям, темно-фіолетовий светр, деревʼяна стіна на тлі
Кадр із фільму «Сліди». Фото: © Alisa Kovalenko / 2Brave Productions, прес-матеріали Berlinale

Обрання нашого документального фільму «Сліди» для представлення України на 99-й премії «Оскар» — це неймовірна честь і відповідальність. Але передусім — це можливість привернути увагу світу до злочинів сексуального насильства й катувань, вчинених російськими окупантами, і зробити гучнішими голоси жінок, які відмовилися мовчати про пережите.

— сказала Аліса Коваленко після рішення комітету. Ще в лютому, у день світової премʼєри, вона пояснювала Суспільному, яким бачить цей фільм.

Ми вже на тому етапі, коли не можемо заливати все своєю кровʼю.

— казала режисерка: фільм, за її словами, «про зміну обʼєктної позиції жертви на субʼєктну позицію». Продюсерки — Ольга Брегман і Наталія Лібет із київської 2Brave Productions, копродюсери — варшавська Message Film; стрічку зроблено за підтримки Польського кіноінституту та у співпраці з Фондом Дені Муквеге й Arte France.

Офіційний трейлер. Відео: SEMA Ukraine

Берлін проголосував ще взимку

Світова премʼєра відбулася 16 лютого 2026 року на 76-му Берлінале в секції Panorama Dokumente, а 20 лютого на церемонії Panorama «Сліди» отримали глядацький приз у документальній категорії — у голосуванні, за даними прес-служби фестивалю, взяли участь понад 26 500 глядачів. На червону доріжку премʼєри телеведуча Маша Єфросиніна вийшла в сукні Ельвіри Гасанової з написом russian genocide through the body — «Все, що в нас є, — це наш голос», — сказала вона тоді.

Наталія Лібет із букетом і Аліса Коваленко з дипломом глядацького призу Panorama на сцені Берлінале
Наталія Лібет і Аліса Коваленко отримують глядацький приз Panorama, 20 лютого 2026 року. Фото: © Brigitte Dummer / Berlinale 2026

Далі були Гаага — Гран-прі журі документального конкурсу фестивалю Movies That Matter у березні, Варшава — приз за найкращу польську продукцію на Millennium Docs Against Gravity у травні, Торонто — двадцятка глядацьких фаворитів Hot Docs. Українська премʼєра пройшла 6 червня на Docudays UA в київському «Жовтні». Прокату в Україні поки не оголошено.

Вісім жінок тримаються за руки на сцені премʼєри «Слідів» на Берлінале, на екрані конфеті
Режисерки й героїні фільму на сцені премʼєри в Берліні, 16 лютого 2026 року. Фото: © Stefanie Schmid Rincon / Berlinale 2026

Хто такі Коваленко і Нікітюк

Алісі Коваленко 38, вона із Запоріжжя, вчилася в Університеті Карпенка-Карого і у Школі Вайди у Варшаві. Її «Ми не згаснемо» показували на Берлінале 2023 року в програмі Generation, а торішній «Мій любий Тео» був у головному конкурсі CPH:DOX у Копенгагені. Після 24 лютого 2022 року вона кілька місяців воювала на фронті в добровольчому підрозділі. Марися Нікітюк, 39, — режисерка, сценаристка й письменниця, чий режисерський дебют «Коли падають дерева» теж стартував у Panorama Берлінале 2018-го; вона співавторка сценарію «Додому» Нарімана Алієва — фільму, який Україна подавала на «Оскар» 2019 року.

Мені досвіду роботи з цією темою і делікатності бракує, скажу відверто.

— зізнавалася Нікітюк Суспільному в лютому. Як раніше повідомляв портал «Шері ФМ», її новий проєкт «Ной» на Одеському кінофестивалі цього місяця отримав спецвідзнаку BRIGHT POINT на 15 тисяч доларів.

Героїня з рудим кучерявим волоссям у світлій сорочці стоїть у зруйнованій кімнаті перед проламом у стіні — кадр із фільму «Сліди»
Кадр із фільму «Сліди». Фото: © Alisa Kovalenko / 2Brave Productions, прес-матеріали Berlinale

Що далі

Україна подає фільми на «Оскар» з 1997 року — це девʼятнадцяте подання, і жодне досі не дійшло до номінації. Найближче підійшли «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова 2023-го: у міжнародній категорії фільм увійшов до шортлиста, а «Оскар» узяв як найкращий документальний. «Сліди» — уже третій документальний фільм поспіль, який Україна виставляє на цю категорію, після двох стрічок Чернова. Шортлист із пʼятнадцяти фільмів Американська кіноакадемія оголосить 15 грудня 2026 року, пʼятірку номінантів — 21 січня 2027-го, а церемонія відбудеться 14 березня 2027 року в Лос-Анджелесі.

Як раніше писав портал «Шері ФМ», у національному конкурсі ОМКФ цього року документальних фільмів було десять проти чотирьох ігрових. А цього тижня ми розповідали, що Довженко-Центр випускає в прокат шість короткометражок про близькість під час війни.

Фото: © Stefanie Schmid Rincon, © Brigitte Dummer / Berlinale 2026; кадри з фільму © Alisa Kovalenko / 2Brave Productions. Відео: SEMA Ukraine.

Поділитися новиною

Реклама

Читайте також: